неПрощання

Я так давно не заходила на свою сторінку блоксу, що аби не автоматичне введення паролю, то я б і не згадала його, певно.

Проте, зізнаюсь чесно, Вас всіх тут тихцем почитувала.

Скільки разів хтіла сюди щось написати, повернутись до Вас, але все якось руки не доходили, або слів не вистачало, аби все-все розповісти.

А тут серед ночі заходжу на пошту, а там: «Блокс припиняє своє існування».

От і все. Повернулась одна.

Блокс був окремою планетою, де зібрались найкращі в світі люди, які завжди слухали, підтримували, раділи і переживали разом з тобою.

Блокс подарував мені найкращу подругу, без якої тепер взагалі не можу уявити свого життя. Блокс сам був найкращою подругою.

Не хочу драматизувати прощання, тому що не вірю. Та і тому, що хочеться думати, ніби наші шляхи ще десь перетнуться .

Я за вами сумуватиму. Неймовірно сильно.

Прощатись назавжди не буду, а просто скажу — до нових зустрічей, блоксівчани! 🙂

P.S. «нє іщі мєня вкантактє, в аднакласніках нас нєту..», зате я є в твіттері, тому, хто хоче не втрачати зв’язок і кому цікаво, шукайте Ksyhanets.