Месяц: Май 2012

Не хочу спати. От хоч ти стріряй.

Чим ближче до літа, тим пізніше я вкладаюсь в ліжко, щоб дивитись сни. Мій організм вже, по ходу, чує наближення свята, яке буде тривать протягом трьох місяців, — канілкул.

Вже близько тижня, якщо не більше, я лягаю не раніше півночі. за цей тиждень я двічі досиджувала до п»ятої ранку, вітаючись зі світанком.

Сьогодні, мабуть, буде так само.

Але я не проти. Бо мені подобається.

Під боком чай (кави на сьогодні вже досить), цікава книга, в навушниках тихенько грають «Океан Ельзи» і легка ковдра прикриває ноги, які завжди чомусь мерзнуть.

Я спокійна. Задоволена. І, знаєте, щаслива.

Сесія. Скільки страху в цьому слові. Який підтекст. А всього лише 5 букв і 6 звуків.

Всі студенти ненавидять цей період. Купа екзаменів, курсових, заліків.

Нашу групу хоч і помилували — курсової в цьому році немає, зате порадували кількістю екзаменів — шість. Всєво-нічєво.

Відчуваєш себе героєм «Божественної комедії» Данте. Але проходим ми, на щастя, не 9 кіл пекла, а 6. Ну все одно немало, як для однієї лише літньої сесії.

Викладачі не переставали радувати своїми виходками — здача заліків, бо ж впадло просто поставити його по поточних. Ми ж розслабились, типу. А тому давайте здавать заліки?! Чому б і ні?

Найбільше здивувала нас ОП-ешніца (викладачка з охорони праці). Залік був у вигляді екзамену. Тільки білет ніхто не тягнув. Просто підходиш до неї, сідаєш на стільчик і молишся в очікуванні тих 100500 питань, які зараз тобі зададуть. Я була сама смілива — пішла перша. Питань з 15 я почула точно. І половини з них я не знала абсолютно. Я навіть не чула ніколи про те, шо вона запитувала 🙂 Ну, з горем пополам поставила вона мені «четвірку». Пасіба їй велике. Більше мені й не тре.

Ще мозок нам попарила англічанка. Я щиро була здивована, коли побачила в себе в колонці «2 семестр» п’ятірку. Це було дійсно неочікувано, враховуючи те, як тріпала вона нам нерви напротязі всього року і як валила нашу групу. І взагалі, «п’ятірки» — то для нас на її парах велика рідкість.

Ну, на щастя, з заліками покінчено. Але попереду найстрашніше —

Сесія!! Оо

Сьогодні початок. Перший екзамен — основи правознавства — зданий успішно. «П’ятірочка» в диплом «автоматом». І білет не довелось тягнути. Чудово просто 🙂

Ще лишилось 5. Сподіваюсь, що «четвірок» я не отримаю. Але то лише надії, бо ж я принципіально нікому не хочу підсовувати залікову з конвертом. Тому будемо власними силами і розумом карапкатись вгору по цій драбині. І якщо в перші 3 екзамени драбина стоїть під гострим кутом, то в останні 3 вона розташована перпендикулярно. І тоді вже лізти вгору буде ой як важко.

Одна згадка про політичну економію — і вже хочеться бігти за корвалолом чи валер’янкою.

Але зараз головне налаштувати себе до вівторка на екзамен з української мови. Потрібно не забути, як правильно писати слова, де які розділові знаки ставити і найголовніше — уважність! Бо ж я через всі ці свої переживання ще можу й забути, як правильно своє по-батькові писать 🙂

Ну нічого. Прорвемся. Тим паче, я ж в мові дуже велика молодець. А тому, думаю, написати цей екзамен для мене буде не проблема. Сподіваюсь, з іншими буде так само.

 

P.S. Та прибуде зі мною моя хитрожопість

на екзамені.Амінь.

Сьогодні в нас в місті випускний. Всі одинадцяті класи збирались в центрі міста і святковою ходою йшли до Соборної площі, де вже їх вітали, для них танцювали і співали.

Я ж пообіцяла своїй Пічєньці піти глянуть на неї. Про то, шо вона буде сама класна із всіх одинадцятих класів серед всих наших тридцяти з гаком шкіл, я знала давно. І сьогодні я в цьому лише впевнилась.

Моя бідна Пічєнь сьогодні не спала з 7, здається, ранку. Майже нічьо (чи взагалі нічого) не їла. А тому мені випала серйозна місія — напоїть її кавою, шоб вона не впала десь там по путі на Соборну. Купила я їй латте з корицею (я знаааю, шо вона це обожнює) і цим підняла їй трохи настрій.

Доки йшла до Пічєньки (ми ше з нею не зустрілись тоді), то бачила ще й Алєхандро. Він же в нас теж випускник-2012. Чи то на радостях, чи то з якоїсь іншої причини, він мене обіймаючи, наступив мені на ногу. Ше й так смачно наступив, шо й слід лишився 🙂 Ну але я сьогодні йому ту витівку пробачила, бо ж він був такий гарненький сьогодні. Ну справжній мен. Біла сорочка, ідеально випрасувана, краватка, сірий костюм.. і то всьо на ньому тааак класно сиділо. Нє, красавчік па-любому.

А Пічєнька моя, до речі, мать-гєраіня. 13-сантиметрові ботільони  ZARA, важкущі сережки від Bershka, здається.. Дивлячись на неї вкотре розумієш, шо краса потребує жертв.

Ну але ж, блін, шо Пічєнічка моя, шо Алєхандро були такі гарненькі. Най-най-найкращі. Божеволію від них. Я аж пишалась тим, шо маю таких гарнющих друзів. Тому і ходила либилась майже напротязі всієї цеї церемонії.

А потім, коли всьо скінчилось, ми з дівками (Я, Пічєнь, Вітко і москаль Богдана) через нестачу лавочок сиділи на сходах центральної бібліотеки. Там ми з Пічєнькою ледь не погризлись (на щастя, цього не сталось). Щоб підняти настрій ми поперлись в найближче «Сільпо», де купили якесь дитяче безалкогольне шампанське і десерт «бейліз». І поперли в долину троянд. То було дійсно кльово, скажу я вам. Ми і натанцювались, і накричались від щастя, і облились цим шампанським доки відкорковували пляху.. Ех, класно ж все-таки.

А зараз я сиджу вже вдома і друкую цю замітку. А в той час моя Пічєнь вже п»янствує з своїми однокласниками 🙂

Зараз я ше трохи почитаю якоїсь книженції і, мабуть, повалю спать. Бо ж мені хтось, а точніше Пічєнь, обіцяла приїхать ту мі після того, як зустріне схід сонця.

Ну що ж, ждьомс Пічєнь.

Я, звичайно, сумніваюсь, що вона таки приїде, ну але ж вогник все ж в моїй душі палає. Тому надія не втрачена.

 

Не буває такого, щоб життя йшло ідеально рівномірно: не може бути стабільно все галімо, ну, або ж надто добре. Все циклічно. І життя наше теж. Періоди розквіту, піднесення змінюються періодами спаду, занепаду. Все відбувається циклічно.

Ну але ж буває, що період «всьо-капєц-як-паскудно» затягується. І це я називаю кризою. Але найчастіше даним поняттям характеризуються все ж таки відносини.

Мої відносини проходять ніби по шаблону. Все вкладається в 4 фази, так само, як і в економічному циклі:

— криза

— депресія

— пожвавлення

— піднесення

Ну а тепер починаємо малювати паралель.

Криза. В економіці даний період характеризується банкрутством підприєств, падінням рівня цін, заробітніх плат.

В мене ж це був початок краху відносин з тим моїм колишнім Кавалєром. Постійні скандали, скорочення часу наших зустрічей, падіння інтересу до Нього з мого боку.

Депресія. В економіці це застій виробництва, в»яла торгівля, все ще низький рівень цін.

В тодішніх відносинах це взагалі був маразм: він не відпускає, конкретний застій в відносинах, в»яле спілкування, з постійним нашіптуванням «Боженько, скоріше б вже це скінчилось». Боженько почув мої прохання – закінчилось.

Пожвавлення. В економіці – зростання цін, зайнятості, підвищення нормми прибутку, посилення оптимістичних очікувань.

В мене – нова пасія, яка мені з кожним днем подобалась все більше й більше. І тут я вже сподівалась, шо ооот, нарееешті і в мене всьо буде ок, в нас буде любовь-марковь, якої нема ні в кого ну і т.д. (от вам і посилення оптимістичних очікувань).

Піднесення. В економіці – підвищення максимального обсягу виробництва докризового рівня, зростання зайнятості, зростання пропозиції, що перевищує попит і створює умови для нової економічної кризи.

В мене – все на вищому рівні – щоденні спілкування (в інтернеті, правда), наша зустріч (буря позитивних емоцій). І ось тут ось «пропозиція» його ставлення до мене перевищила мій «попит». І всьо. Да здавствуй крізіс!

Криза. Це хана. Тут можна навіть нічого не писати. Знову ж таки: застій в спілкуванні, падіння інтересу, можливо, навіть певне розчарування.

Ну а зараз наші відносини переживають стан депресії. І з всього, шо зараз відбувається, я можу зробити висновок, шо наступні фази будуть вже не з Ним. Бо ж я ой як сумніваюсь, шо в наших відносинах буде фаза «пожвавлення». Тут шанси просто мізерні.

А в той час на горизонті малюється джентльмен Алєхандро. З подарунками і майже постійною увагою.. Ну тут теж я сумніваюсь, шо шось з цього буде. Пожвавлення, піднесення з його участю.. хмм. Малоймовірно теж. Але.. але от моя Пічєнь кричить, шо все ж таки шось буде. А я боюсь її слухать, бо помічаю все частіше, шо існує така тенденція: коли вона каже, шо в мене з кимось накльовуються якісь відносини, навіть якшо я до цеї людини байдужа нині, то вони как ні как, але будуть. Тому подивимось, шо і як буде далі.

Ех, загрузила вас своєю клятою політекономією.. Нє, шоб просто написать всьо по-нормальному, так я порозписувала, блін, тут, да?!)) Ну ви вже звиняйте, бо в мене на носі екзамен з даної дисципліни. І я потроху вже вчу. А тому зараз в мене все лише з економікою асоціюється))