Месяц: Январь 2012

Всьо. Три тижні халяви скінчились. Завтра на пари. ой, ніхачю! 🙁

Ну але у всякому випадку закінчення практики настало з хорошими звістками. Знаючи, шо за останню ніч звіт по практиці я не зроблю, бо мені буде лєнь писать 24 питання за кілька годин, я почала його робити за 3 дні до того моменту, коли нам тре було його здать (шо на мене не схоже). Раціонально розподіливши час на матеріал, який мені тре було опрацювати, я витрачала годинки по 3-4 в день на звіт. Робила я його сама-самісінька. Ну, в тому плані, шо ніхто з одногрупників мені ніяку інформацію не кидав, ніяких підказок з їх сторони теж не було. Хіба що одна дуже хороша і знайома Вам людинка часом допомагала мені. Ромашко, дякую велике :* Коли я принесла на здачу цей звіт, то боялась, шо відправлять мене шось перероблять, бо всі, хто здавав до мене, бігали матюкались і возмущались, бо їх роботу забракували. Але, на диво і на радість мені, мій звіт виявився найкращим в нашій підгрупі і його поставили в зразок всім! Єєє, я крута)

Сьогодні вже здавали екзамен. Я до нього анітрішечки не готувалась. Весь вечір просиділа за книжкою Карпи, яку нарешті дочитала, і проговорила з своєю Пічєнькою і з одним дуже кльовим Юнаком. Ніякої паніки, яка буває в мене зазвичай, не було. Я спокійна приїхала на екзамен, спокійно зайшла в аудиторію, спокійно витягла білет і спокійно відреагувала на питання. Білет випав чудовий просто — я абсолютно все знала. Але трапилась одна лажа, через яку я почала вже трохи нервуваться — в мене не виходило одне завданнячко. Воно то було теоретичне, але все одно тре було показувати, як його використовувати на практиці. Я вже й в інтернеті шукала, чого воно в мене не робиться, і в дівок питала — ніфіга. Всьо. надія на хорошу оцінку іспарілась в момент. АЛЕ на допомогу мені прийшла наша викладачка, яка в нас вела цю практику. Вона знала, шо я все шарю, а те, що в мене не виходить це завдання — то просто якась фігня, яка не має особливого значення. Хоча приймати мою відповідь мала інша, чужа тітка, та в мене приймала наша. Як наслідок «п*ятірка» за екзамен і в кінцевому підсумку «п*ятірка» за практику.

Пам-пам-пам-парам, Ксюшанчик маладєєєєц 🙂

Тепер мені мають віддать диплом по те, що я оператор комп*ютерного набору. Але, гади, віддадуть аж в наступному році, коли й диплом молодшого спеціаліста вручатимуть. Ну нічьо, почекаємо 🙂

 

Всьо. з нашим Кавалєром покінчено. Єсса.

Довго й нудно я натякала йому, що з наших відносин нічогісінько не вийде. Та до нього не доходило. З позавчорашнього дня тривала наша розмова. І нарешті сьогодні він написав, що якщо я не збираюсь переступати через свої принципи, то його це не влаштовує і ми можемо лишитись друзями. Ну, друзями ми навряд чи будемо, бо він постійно з причинами і без ображається, а тут я стала причиною нашого розриву.. Ну, загалом, мені пофіг. Я знаю, що я жорстока, але на даний момент мене все влаштовує. І знаю, що мало хто мене підтримає в цій ситуації.

Відносини протримались трошки більше 2 місяців. За цей час в нас ледь не кожного дня були непорозуміння і скандали. В більшості випадків винною була я (за його словами). Не скажу, що він неправий, але не у всіх ситуаціях була моя вина (це чисто моя позиція).

Я радію, що все закінчилось. І зараз співаю разом зі Славіком Вакарчуком «Але я вільний, бо живий». То є моя сьогоднішня пісня дня 🙂

* * *

Вчора був чудовий день. Не дивлячись на паскудну погоду. Ми з татом півдня пролазили в місті. Ноги в обох мокрющі, вітер дує в пику, а нам пофігу, бо додому не дуже хочеться вертатись.

Ми багато сміялись, говорили, міркували.

Наприкінці нашої прогулянки ми зайшли всупермаркет, накупили смачненького і поїхали додому. Прибули на місце призначення о пів на 5 вечора. Загалом, ми пролазили 4,5 год. Наче й небагато, але все одно показник.

Все починає налагоджуватись. І я радію цьому, як мала дитина.

* * *

Наступний тиждень — останній тиждень байдикування. Тобто практики. Це не може не засмучувати. Адже не було ніякого д/з, не було ніякого напрягу. Ходили собі то на 11, то на 13 годину на навчання, сиділи 3 пари перед моніторами і набирали даний нам текст. А тепер розумію, що в цю п»ятницю все закінчится. Тре вже готувати звіт, а мені лєнь. Якось себе переосилю та всядусь за ньго, бо в останню ніч я його не напишу. Хоча, всьо можливо 🙂

Загалом, отакі от у нас пироги. Сподіваюсь, що наступний тиждень не розчарує.

Хтось боїться п»ятницю 13, а я з жахом чекаю суботу 14. Бо в мене в цей день обов»язково якесь лайно станеться. От я спершу, коли писала цю замітку ще вчора, думала, що день пройшов чудово і дарма я його боялась. Так нє, я надрукувала, а вона взяла й не збереглась. Передруковувать було лінь. Тому пишу її аж зараз.

Отже, день в принципі видався непоганим. Як і запланували ми з моєю Пічєнькою, ми потіліпали сьогодні гулять. Пішли в кафешку, про яку вона мені минулого тижня протринділа весь вечір по телефону. Ну що я можу сказати?! Там було круто. І мені там сподобалось, незважаючи на те, що замовлення ми чекали хвилин 40. Ну то таке. Коли ми ще тільки прийшли, то окрім персоналу там більше відвідувачів не було. Грала приємна музика. А ще там був крутий офіціант. Такий милий хлопчина. Постійно вибачався за те, що наше замовлення так довго роблять. В них там просто на вечір якийсь банкет намічався, то кухарі були зайняті підготовкою до нього. Ми ж, ясне діло, пробачили. Не він же винний у всьому цьому. Просиділи ми там годинки пітори, перші 40 хвилин попиваючи  смачненьке Американо. Я напротязі цих 40 хвилин ще й встигла якийсь журнальчик почитати, який лежав в нас на столику. Вмостились ми дуже зручно — в м»якеньких кріселках, зі стареньким столиком і з торшером поруч.

От в такій от атмосфері з чашечкою кави я б почитала якусь хорошу книженцію. Тре буде якось сходити туди самій. Але то буде пізніше.

Після наших посиденьок в кафешці ми потіліпали пішачком до моєї коліжанки на піцу. Померзли трохи. Ну я, як мерзлячка, не трохи — змерз ніс, і щоки , а руки взагалі льодяними були. Ну щодо рук, то дивуваться тут не варто, бо вони в мене завжди холодні. Навіть зараз, коли я сиджу вдома в теплі, п»ю липовий чай з медом і друкую цей текст.

Загалом, день пройшов вдало. Я хочу повтору. Але хочу, щоб погода була краща — щоб тепліше було. Бо я ненавиджу холод. Брр.

Зовсім випадково натрапила на віршик. Чимось так сподобався:)

 

Я скушал чёрную таблетку –
ко мне во сне пришла брюнетка…

Я скушал жёлтую пластинку –
ко мне во сне пришла блондинка!

Я съел какой-то хреноты,
и мне три ночи снилась ты.

Алексей Шмелёв

Останнім часом я намагаюсь уникати скандалів. Хоча я холерик по темпераменту, і агресія та скандали в моєму репертуарі, та все одно останнім часом я намагаюсь знайти душевний спокій і насолоджуватись своїм романтичним настроєм.

Отже, що на цей раз?! Об»явився Кавалєр. Переобіжався і наїхав на мене, шо я про нього забула. Ну я ж йому спокійно написала, розписала, що забула не я про нього, а він про мене. І якшо не забув, то він же надувся на мене, а не я на нього. Ніби дійшло. Та нє тут та била, рєбята. Я так зрозуміла, шо скандал йому станом на 11.01.12 був дуууже потрібний, тому почались знов наїзди на мене, типу яка я погана. Приводом для цього стало те, що коли він спитав мене про плани на 2012 рік, то на це відповіла, що хочу з»їздити до друга в Київ, бо давно вже не бачились. І по можливості, він теж може приїхати до мене. Ну там ще була куча всяких, але як і припускалось, що увагу зверне він тільки на перший пункт. Розумію, сама нарвалась. Але ж він сам хотів знати про мої плани, і я на це питання чесно йому відповіла 🙂 Ну і тут пішло-поїхало «ты обо мне забыла. к другу она ехать в Киев собралась. а потом он к ней. пи**ец. а как со мной увидется, так у тебя времени нету..» ну і далі в такому ж дусі. Я ж на то особливої уваги не звертаю і спокійно собі друкую йому відповідь:

«я вважаю, що то є нормально. бо то мій друг. і я не збираюсь з ним і далі лише через повідомлення спілкуватись. я прагну живого спілкування».

На що мені приходить:

«даа. я вижу, как ты прагнешь. как с другом, так ты хоть в Киев поедешь общаться и видеться, а как со мной, так хер!!».

Написав і звалив спать.  Я ж спокійнісінько набрала на клавіатурі слова свого одного дуже хорошого знайомого:

«в отношениях нужно давать определенную свободу друг другу.

рамки и запреты ни к чему хорошему не приведут.

доверие, и только доверие. если доверия

нет — все, конец»

Відправила йому і закрила вкладку. На цьому наша розмова обірвалась. Бо він вже, мабуть, десятий сон бачив, а я в той час спілкувалась з одним дуже приємним юнаком і заливалась сміхом. Дякую Йому (цьому Юнаку) за почуття гарного настрою протягом всього вечора. Я так вже давно не сміялась))

Що я думаю з всієї вище описаної ситуації?! А нічого. Бо все одно все буде, як завжди — він перепсіхує і буде бігать вибачаться і пищать, шо я йому так потрібна, ля-ля-тополя. Таке ж вже було і тоді була винна я, бо ж я перша почала, а вибачався він.

 

А взагалі, то в мене все так добре останнім часом, що я аж боюсь  наврочити. Ну от, наприклад, наш навчальний заклад почав свою роботу з 9.01. І то неважливо, що всі нормальні люди були вихідні в цей день і спали в той час, як наші студенти сиділи і мучались на парах. Але нас, економістів, чекав сюрприз — три тижні навчальної практики! Фак єа! Шо за практика?! Готують з нас операторів комп»ютерного набору. Ми приходимо на 13 годину і три пари граємось в «соло на клавіатурі», набираючи по 100500 разів всілякі «фыва», «авыф», «фжф», «олдж», «папа», «джо» ну і т.д. Загалом, лафа просто. Сьогодні вже набирали текст в ворді. Але ж то теж великих зусиль не потребує.

Більше поки що нічого не розкажу. Хай все трошки стабілізується і тоді, я обіцяю, що розповім все-все-все. А то все обіцяє бути цікавим 🙂

 

Ну добре. Вже о пів на 3, тому треба закруглятись. Добраніч всім. Нехай до вас сьогодні прийдуть в гості тільки хороші і приємні сновидіння. Спіть міцно.

Ваша Ксю 🙂

Новий Рік вже встиг потроху здійснювати моє бажання, яке я загадала під бій курантів. Почав все з мого особистого життя. Нарешті тут потроху вже робиться порядок.

Той Кавалєр, з яким я на сьогодні прозустрічалась майже 2 місяці, мені вже набрид. Ну, не те щоби набрид, просто останнім часом наші відносини не клеяться взагалі. Ніякого тобі ні спілкування нормального, нічого. 2 дні тому Він на мене образився через те, що мені не дійшла його смс-привітання в новорічну ніч. Ну що я тут зроблю — розповіла своїй Пічєньці і ми разом з цього поржали 🙂 От саме 2 дні тому я остаточно вирішила, що треба закінчувати і ставити таку велику і жирну крапку на цих відносинах. Всьо. Не хочу! Він, мабуть, і сам не проти. А, може й проти, але в нього ніхто і не питатиме. Бо я сама вже все вирішила. Пішла я по-англійськи, не попрощавшись. Він, мабуть, все ще думає, що я його. А я вже перед сном мрію про те, як поїду до друга в Київ навесні.

А ще мені наснився на днях дивний сон. Якось зовсім нєжданчіком мене зібрались видавати заміж. Нареченим хто був, я не розгледіла, але по ходу ж той мій вже колишній Кавалєр. Пам»ятаю, що весільної сукні в мене не було і часу купувати її теж не було. Тому мої дівки знесли весь гардероб суконь і ми обирали ту, яка найбільше пасуватиме до даного заходу. Сукню обрали якогось сіруватого кольору, з поясом на талії, довжиною нижче колін, але не зовсім довгою. Як намисто я збиралась вдякги перли, які були сіро-лілового кольору. Але моя Пічєнь на мене накричала і змусила вдягти намисто з якимись там блискучими камінцями. Фата в мене, пам»ятаю, що була, але то ніби-то був просто кусок фатину, який мені як-небудь приліпили до волосся. Перед весіллям хтось (не пам»ятаю, хто) захотів мені вправити мозги, типу нащо воно тобі треба?! І тут я вже стою в залі одружень перед тітонькою, яка мала зареєструвати шлюб. І коли мене запитують, чи згодна я на шлюб з тим молодим чоловіком, я відповідаю «Ні».. і тікаю! Я втекла з власного весілля! Що саме цікаве, що втекла я не аби до кого, а до того хлопця, який мені подобається на даний час!

Хмм. Що б цей сон міг означати? Цікаво так.

І ще мене здивувало те, що я запам»ятала сон відносно деталізовано — це намисто, сукня, фата.. вле ж в дзеркало я не дивилась. Це точно пам»ятаю.