Месяц: Декабрь 2011

От вам і закінчується 2011 рік. Важкий рік був для мене, навіть дуже. Але тим не менш багатий на приємні сюрпризи.

В цьому році було багато непорозумінь, конфліктів, сварок з моєю коліжанкою. Проте, незважаючи на то всьо, Новий рік ми зустрічаємо разом.

В цьому році ми родиною здійснювали мрію мого коханого брата і його дружини. Я в свої 17 років там ще й далеко не другорядну роль зіграла, що мене радує 🙂

В цьому році я вперше стрибала з «тарзанки». Емоції тоді зашкалювали. Ох, класно було.

В цьому році я провела незабутні 5 днів літа з братєльніком своїм  на дачі, тиждень з коліжанкою своєю на морі.

Протягом 2011 року я прочитала найбільшу кількість книжок, ніж в попередні роки. І, мені здається, що саме в цьому році я так сильно занурилась в світ читання. І не жалкую про це ані крапельки.

В цьому році 14 червня я познайомилась з Валєрою. То ще той кадр. Смішний дядько. Розказала б повністю історію, та довго буде))

А ще в цьому році, а точніше — в січні, я отримала паспорт. Так що тепер я законна громадянка України.

А ще щойно згадала про «Трипільські зорі», які відбувались в червні. Ох і ж гоцали ми з дівками на тому етно-фесті. І пофіг мені тоді було, що мене наступного дня чекав екзамен, а я до нього не готова.

Даний рік дав мені багато чого зрозуміти, допоміг зробити деякі важливі висновки.

Закінчується цей рік, правда, не так, як хотілося б. Але все-таки це був по-своєму чудовий період. Хоч далеко не все було гладко. Але ж без цього нікуди, правда?

 

Користуючись можливістю, я вітаю вас всіх з Новим роком. Бажаю вам щастя і життєвої наснаги. Щоб новий рік приніс з собою тільки гарний настрій і приємні моменти в житті. Щоб ваші мрії і плани завжди здійснювались.

До зустрічі в новому році 🙂

Осталось пару днів до

Нового року, мать його

Патаму нада пріобрєтать

новогодній лук і

настроєніє.

© Пічєнька

Мда. Лишилось і вправду мало — 4 дні. А я шота всьо нікак не заряджусь новорічним настроєм. Та і он в кутку не розібрана лежить ціла гора проблем, які не дають тому настрою з»явитись.

От не встигли студенти вийти на навчання, як вже нас закидали домашками і семінарами. Канікули нам зробили тіки 9 днів. Ну, дякую їм хоч на тому, що 31 грудня нам вихідний зробили. Довго рішали-рішали і, мабуть, прокинулась в нашої адміністрації совість не ставить нам пари в останній день року. Низький уклін їм за це.

В мене Новий Рік, окрім ялинок, гірлянд, снігу і шампанського, асоціювався також з приїздом брата і племнінника. Судячи з того, що я цю свою рідню вже не бачила вже майже 5 місяців, я з нетерпінням чекала того моменту. коли вони до нас приїдуть на новорічні свята. І тут, як завжди, не обійшлось без якоїсь фігні. В двох словах — вони не приїдуть. Чого?! У брата і його дружини 31 грудня — робочий день. Відпроситись — відпрошувались, не відпускають. Fucking shit!! Це мене так засмутило. Навіть передати не можу. Дуже сподіваюсь, звичайно, що Вєталь з Дмитрулькіним приїдуть хоча б вже в новому році на пару деньків, доки новорічні канікули будуть. Бо потім я вже побачу їх, в кращому випадку, аж літом. А це дуже довго чекать.

Ще плюс татові з усіх боків нерви і настрій псують. Вже просто неможливо дивитись на то. В нього стільки планів було на грудень-місяць, а тут вони обрушуються в лічені секунди. От завтра, наприклад, він мав їхати в Київ по справах. І тут одна наша дуже добре знайома Пані, яка не останню роль грає в цій ситуації, такі коники почала викидать.. І так неприємно стало нам всім — мені, татові, мамі, та і братові також, якого дана справа стосується безпосередньо. Ця Пані навпаки мала допомогти і якось посприяти, як-не-як, то ж не лише тата стосується і не лише йому потрібно, бо не думаю, що йому так кортіло брати черговий вихідний день за свій рахунок, а вона так зверхньо до цього віднеслась.. Прикро. І досить неочікувано з її боку.

На вулиці взагалі якесь паскудство, а не зима. Сьогодні верталась додому з навчання — сніг, якого і так було, шо кіт наплакав, розтає, сонечко світить, небо чисте, блакитне, пташки співають. Який там грудень? про що мова? березень надворі, весна!

Ох. Якесь не таке закінчення року. По-іншому трохи його уявляла.

——-

Завтра в нашої Цукерки День народження. Ой, вже не завтра, а сьогодні. 18 виповнилось. Тітка вже 🙂 Вітаю її поки шо тут. А зранку вже вживу і рєчь толкну, і поспіваю з дівками їй «Хеппі бьоздей ту ю», потаскаю за вуші, розцілую))

 

Ну на такій от оптимістичній ноті завершу свою замітку. Піду трохи ще почитаю книженцію та попрусь спать, бо завтра  ж в мене тихої години вдень не буде, так що тре виспатись)

Нащо хвилюватись,

коли вже все зроблено?

© М.С.

 

З початком сесії я сплю все більше й більше. Ну а що?! 3 екзамени розтягли на 2 тижні. Тому я вирішила відіспатись. Стандартний набір на день: сплю, читаю, слухаю музику, їм. Підготовка до екзаменів — нульова. До інформатики я готувалась по дорозі на екзамен, тобто в маршрутці. Доки їхала, передивилась (не перечитала, а просто передивилась) звіти з лабораторних робіт. На цьому закінчилось. З питаннями, які попались в білеті, нібито справилась. Але, як виявилось потім, не зовсім добре. Отримала «четвірку». Трохи постраждала, а потім плюнула на все і сіла читати книжку. Наступним екзаменом була математика. Я, як завжди, не готувалась. Хіба що в ніч, а вірніше, в вечір перед екзаменом випадково натрапила на збірник завдань, по якому в нас буде ця клята ДПА, і порішала 3 варіанти тестової частини. О 23 год я вже спала солодким сном. На екзамен йшла трохи знервована, але змогла опанувати себе і шось там в тій роботі навирішувала. Прийшла додому, відкрила розв»язник… загалом, по ходу, цей екзамен я завалила. Бо по моїх підрахунках в мене за нього буде «трійка». Проревіла 2 години. Заспокоїв мене тато словами:

«Мені все одно на скільки ти написала цей екзамен. За оцінки ми тебе ніколи не сварили. Так шо не сприймай це все близько до серця. Я ж бо знаю, що ти розумніша цієї твоєї математички. І хай ти не знатимеш, як знайти об»єм похилої призми, зате в тебе кругозір знань набагато ширший ніж в неї. А оці твої корені шостого степеня, логарифми і інтеграли тобі і нафіг не треба. Випий краще чаю і лягай спати. В тебе важкий день був«

Було приємно це чути. Знаю, шо тато підтримає завжди. Отже, послухала  частково тата, заспокоїлась, зробила  собі чаю, включила музику, взяла чергову книжку, залізла під ковдру і почала читати. Так от і просиділа до 22 год, а потім пішла спати.

Післязавтра черговий, вже останній екзамен з історії України. Тут вже буду готуватись. Питання до екзамену є, відповіді на них є, значь буду вчить. Тут вже завалить не можна. Буду сподіватись, шо хочь тут не облажаюсь.

Подивилась на цьому тижні ще онлайн концерт та презентацію нового проекту Вакарчука «Брюссель». Ох, це було просто прекрасно. Хотіла б я спостерігати за концертом не з екрану монітора, а з самої зали.. Після того, як завалила математику і включила Океан Ельзи, прийшла до висновку, що голос Святослава Вакарчука на мене діє заспокійливо. Тому зараз слухаю виключно «Океанів» і насолоджуюсь..

А ще, знову ж повернусь на початок цієї замітки, я прийшла до висновку, що ну дуже багато  я сплю. І все одно не висипаюсь. Як я казала вже колись, взимку я впадаю в сплячку. От і докази.

Знаєте, день пройшов чудово . Розбудив телефонний дзвінок одногрупниці, яка мене порадувала тим, шо всі оцінки вже стоять і в мене немає ніяких боргів (я ж хворіла тиждень і тому пропустила багато заліків і семінарів. які треба було відпрацювати). Я все здала! я справилась з цим важкущим тижнем. Єєє. Я крута 🙂
Від цеї думки я вирішила, шо сьогодні цілий день буду балдєть і насолоджуватись ніфіганєдєланьєм. Тому я вилізла з-під ковдри, потіліпала на кухню, зробила собі чаю, забрала пакет бубликів в кімнату, потім взяла ноут, знов залізла під ковдру і включила серіал «теорія брехні». За весь день продивилась 7 серій. вирішила, шо досить, бо я знову, як завжди, за пару днів весь серіал подивлюсь і потім мені не буде шо робити. 
Зараз я вже бублики всі з»їла, тому переключилась на печиво, яке спекла мамця. Годинок з 8 лазила по різних сайтах, читаючи різні інтерв»ю сучасних українських письменників та рецензії на книги. Дізналась, шо Ліна Костенко отримала премію «Книга року 2011», на шо можу сказати, шо я цим задоволена. А ше дізналась, шо Герман, виявляється, пише книжки. Я була вражена! По ходу, я відстала від життя.. Аж цікаво стало, шо Герман може написать..

А зараз я заправляюсь кавцею і переписуюсь з одним дуже хорошим другом. Сьогодні ми домовились сидіти до ранку, як колись влітку. На жаль, ми по різні боки моніторів, бо живемо в різних містах, але все одно це буде крута ніч. Він чудова людина. Обожнюю з ним спілкуватись. І зараз радію, що в мене сьогодні попереду ціла ніч для розмов з ним.
Ну, загалом, от так от. Довольна я 🙂

Мені все завше не так. Мене ніколи нічого не влаштовувало повністю. Ну от скажіть, чого зараз мені не вистачає в цих відносинах? Чого??

Цей хлопець мене ледь не ідеалом вважає. Обережний, ніжний, уважний. Я захворіла — він був рішуче налаштований їхати навідувати мене, ледь відговорила. В минулих відносинах мені не вистачало уваги, в цих — наче все гуд. Він мене хоче бачити, хоче бути поряд зі мною ледь не цілодобово. Складається враження. шо він мене просто обожнює..

А я.. а шо я?! Спочатку метелики в животі. Все подобалось, все чудово. А зараз цих метеликів вбили таргани, які прокинулись в моїй голові. От не те шось, не те.. Немає в мене великого бажання бачити його частіше, аніж 1 раз на тиждень. Я за ним не так сумую, як за мною він. І я радію, шо в мене дофігіща перездач, бо не буде змоги знов побачитись. Жила якось без наших зустрічей 2 тижні, так і ше тиждень витримаю. Мені якось, можна сказати, байдуже.. а так НЕ повинно бути!

Часом я за ним теж дуже сумую, мені його не вистачає і я просто помираю, бо хочу в його обійми і відчути своїми устами  його уста. Але це буває рідко. Аж занадто рідко.

Зате я ревную його жахливо. Мені не подобається, шо я вже кілька днів поспіль не можу з ним нормально поспілкуватись, бо то він до друга йде, то на день народження, то ше якась фігня. Я знаю, шо він говорить правду, відчуваю, але ревную. Проте це все одно нічого не міняє. Щось мене все-таки не влаштовує.

А він сподівається, шо все взаємно.. Ні, він мені подобається, але ж..

Блін, яка ж я паскудна. Саму від себе верне.