цей холод мене пригнічує

В таку холодну погоду мені завше хочеться спати. І аби не навчання, то я , мабуть, годин по 12 на добу проводила би в ліжку під теплою ковдрою.

Я, як ті тваринки, які впадають в зимову сплячку — тільки зима, так я сплю все більше.

А я б оце і не проти проспати всі ці холодні  місяці.  Лиш би було б  з ким. Уявити тільки, лягти з коханим у ліжко і заснути на кілька місяців в його обіймах. Постійно відчувати на собі його дихання, його тепло, його тіло.. А потім разом прокинутись весною, коли прокидатиметься природа. Ми б оживали разом з нею і квітли б так само. А восени б скинули листя-одяг і знову лягали б в тепле ліжечко і засинали.. разом..

Це було б просто чудово.

Але, так як в сплячку ми не впадаємо, то мені просто потрібна людина, яка б пережила зі мною цей холод і зігрівала б мої зледенілі пальці, навіть якщо б їм було тепло..

не загратись би

Я починаю боятись себе самої. Бо не знаю, шо від мене ж можна чекати.

Кілька днів тому, чисто по-приколу, почала спілкуватись з одним мучачіком (далі він буде фігурувати як Сумка-довгунець. чого так — не питайте. довга історія :)). Сам він дуже тіпа крутий і від цього нам з дівками стає смішно. В нас навіть прикмета фігурує: побачиш Сумку-довгунця — тебе чекає чудовий день»  🙂

Але повернімось до нашого спілкування. Всього я переписувалась з ним три рази. Але хочу більше. Головна причина тому — мені весело і переписка з ним ой як піднімає настрій. Він себе веде як супер-пурер-афігєнний-мачо-мен і намагається, в крайньому разі мені так здається, мене закадрить. І я не хочу, шоб в нього це вийшло. Але ж я ввійшла в смак — я вже домовилась з ним подивитись якийсь фільм. Буду сподіватись, шо все це були тільки балачки.

Але ж, блін, мені цікаво, шо буде далі! Я якась інсейшебл, шо лі?!  І від цього мені стає дуже страшно.

Не загратись би..

Читака

Мої коментарі тут будуть лишніми, тому я просто закину розмову з скайпу 🙂

Ksenia: всьо-таки переборю свою лєнь, напишу трохи про шістдесятників на укрліт і буду читать

Bogdan: читака) ти читаєш більше, ніж  я віджимаюсь, напевно)

Bogdan: якби тобі втюхать книжки з ядерної фізики ти б уже генієм стала)

 

подарунок від Цукерки

Ранок сьогодні видався важкуватим. Спала я всього 4,5 год, тому прокинулась з трудом сьогодні. Але тато мій розрядив обстановку. Він вже другий день підряд зранку веселий і складає віршики) Ми з ним любителі цього діла. Ото як почуємо якусь фразу цікаву, то і начинаєм на ходу придумувать якийсь смішний брєд) Так-то було і сьогодні.  Віршик ми складали про гарячу воду, якої в нас вже другий місяць нема. Насміялись так. Це було просто «шота-с-чєм-та»

А ше сьогодні я отримала невеличкий, але дуууже приємний подаруночок. Цукерка (вона ж Танько)  подарувала мені віршик. Їй вчора, а точніше, сьогодні вночі, було нєфіг робить, то вона віршик мені ось такий склала

Ксю росте розумной дівкой

Не пута, блін, сільодку з кількой.

Ксю росте шикарной дівкой

Вона вечеря буженінкой.

Ксю росте прикольной дівкой

Отдихають Дашка з Інкой.

12.10.11

01:14 год

Мені  було так приємно. Це був перший віршик, який для мене написали. Хай він хоч і не такий крутатезний, як комусь може здатись, але він же для мене, тому віршик просто чудовий. Так як написаний він на стікері, то я його на монітор приклеїла, шоб милував очі))

Ех, частіше б отримувати такі подаруночки 🙂

P.S. Дякую, Цукерко :*

як же мені це все набридло..

Вау! Який же паскудний сьогодні день. А скільки людей умудрилось мені сьогодні гарненько зіпсувать настрій! ммм. Я навіть  з рахунку збилась. Деякі навіть по кілька разів мені його псували. Треба ж мати такий талант, а?!

Я просто дивуюсь з того, наскільки  люди егоїстичні. Ти, блін, завжди готова на допомогу прийти,  а вони цього не цінують.  Ше й розмовляють з тобою, як хтозна з ким. Наче це не вони тобі мають завдячувати, а ти їм.

Скільки разів же я обіцяла собі, шо не буду більше всім допомагати! Скільки разів я потрапляла в подібні ситуації! Бачу, шо нічого мене не вчить. Може, хоч на цей раз дойде, шо в цьому світі кожен за себе. «Щурячі перегони», як співав Андрій Хливнюк. Може, на цей раз я зрозумію, шо треба впершу чергу думати за себе, а не за якогось там однокласника/одногрупника. Чому можна так просто користуватись мною? Чому я це дозволяю? Ні! Треба негайно припинити. В нашому сьогоденні не можна бути настільки хорошою.

Я обіцяю, чесно-причесно, шо більше я не дозволю, шоб зі мною себе так поводили. Обіцяю, шо не допоможу комусь з самостійною/контрольною/домашкою, знаючи, шо дяки ніякої не буде. Так, я буду корисливою, буду егоїстичною. А як бути ше в цьому світі, коли тебе оточують одні лише щури?!  Я обіцяю, шо буду працювати відсьогодні тільки на себе. Допомагатиму лише деяким. Тим, які допоможуть колись і мені. Я навіть знаю, хто це буде.

Я обіцяю! Бо мені вже все це набридло. Ой як же воно мені все набридло…