брєд, а не представник на Євробачення 2011

Ой, людоньки, я просто в шоці. всі, мабуть, вже в курсі, шо на Євробачення від України їде Міка Ньютон.. як-то кажуть, нєт слов — одні мати. а так як я дівчинка культурна, то матюкалась мовчки)

Нє, ну шо це за брєд? як можна з оцим (!) їхать на Євробачення? оО



була знайшла також англійську версію пісні, то там взагалі гиблий номер.. чесно скажу, навіть в мене вимова краща, ніж в неї. короче кажучи — позор нам.

Це не представник на Євробачення. згодна, співачка вона, може, й не погана, але рівень в неї не для цього пісенного конкурсу. тут нада голосище, як, наприклад, у Джамали. а Міка Ньютон просто, вибачте, виє. навіть порівнявши її з попередніми представниками від України — Ані Лорак, Альоша, Руслана, то скажу вам, шо вона просто нє катіт для участі в Євробаченні.

я взагалі за Джамалу була. мене хоч вона і не пре, але, як на мене, то це саме Те для даного конкурсу.



пісенька весела, позитивна. голос ніжний і милий, а не виття, як в Міки Ньютон.

ладно. це виключно моя думка. а в нас в країні ж свобода слова, чи не так? тому..

P.S Сподобалась цитата однієї журналістки:

«Нас в Германии попросту не увидят и не запомнят, а если запомнят, то это будет что-то вроде поющего белого пятна в окружении пяти крылатых мужчин. Вместо, к примеру невероятной и талантливейшей Джамалы, или харизматичной и яркой Насти Приходько.  
Хотя, может быть, это как раз, то что надо? Какой конкурс — такие и участники, а Джамала просто слишком хороша для Евровидения»

Цікаві факти про кохання

Історично склалось так, що головним інгрідієнтом в парфумах і любовних зіллях був.. піт

Мексиканський правитель Монтесума вважав шоколад «любовним наркотиком» і випивав 50 чашок шоколаду в день відвідування свого гарему з 600 (!) дружин

Більшість людей до свого одруження закохуються приблизно сім разів

Деякі люди, які стверджують, що ніколи не кохали, страждаються на гіпопітуітаризм — рідкісну хворобу, яка не дозволяє людині відчути емоцію кохання

Розрив відносин часто призводить до появи «любовної фрустрації», яка змушує деяких людей людити тих, хто їх кинув, ще більше

Термін «любов» походить від «lubhyati» (санскрит) і означає «бажання»

Обручки часто носять не безіменному пальці лівої руки, так як стародавні греки стверджували, що через цей палець проходить так звана «вена кохання», яка іде прямо до серця

Сперма може сприяти закоханості, так як в ній міститься «гормон кохання» дофамін

Символ кохання Амур походить від Хаоса і означає примітивні сили любові і бажання

Європейські чоловіки підсвідомо віддають перевагу жінкам, окружність талії яких складає близько 70% від розміру стегон. У ікон краси, таких, як Одрі Хепберн, Венера Мілоська і навіть Твіггі це співвідношення становило рівно 70%.

Коли хтось закохується, нейронні ланцюги, що реагують на громадську думку, придушуються. Тому закоханий не звертає уваги на думку друзів і близьких щодо об’єкта його любові.

Вивчення психіки студентів, які були тільки що покинуті своїми коханими, показало наявність у них сильної активності в тій частині головного мозку, яка розпізнає фізичний біль.

Антидепресанти сприяють зникненню закоханості, так як підвищують рівень серотоніну. Велика його кількість притуплює емоції і пригнічує нав’язливі думки про кохану людину, як ключовий компонент любові.

Психологи стверджують, що ми часто закохуємося в людей, схожих на наших батьків, з якими у нас залишилися невирішені проблеми дитинства. Самі того не підозрюючи, ми прагнемо вирішити ці проблеми в зрілому віці.

Дослідження показують, що якщо чоловік і жінка зустрічаються в екстремальній ситуації, то ймовірність, що вони полюблять один одного, набагато вище, ніж якщо б це сталося у звичайній обстановці, наприклад, в офісі.

Прагнення покохати, як секс і голод, є примітивною, біологічною потребою.

Чим довше триває період залицяння, тим кращі перспективи для тривалого шлюбу.(от так от :))

Закоханість триває трохи більше року, саме стільки мозок біологічно здатний зберігати стан романтичного блаженства

Чоловіки більш терпимі, ніж жінки, коли шукають партнера для короткострокових відносин, але набагато прискіпливіше жінок, якщо збираються одружитися.

• У середньому, чоловіки по всьому світу одружуються на жінках, які на три роки молодші від них.

справжня українка

Розмова з другом по телефону:

В: Ксю, а ти знаєш як дізнатись справжня ти українка чи ні?

Я: Ну?

В: ну українець за своє життя має зробити чорити речі:

• побудувати будинок   

• виростити сина

вбити москаля

•  і придушити синичку

Я: Так. Стоп! А синичка тут до чого?

В: Ахах. Ксю, вітаю, ти справжня українка?

Я: Чому? 🙂

В: Бо пункт «вбити москаля» в тебе не викликав ніякого подиву і не виникло запитань навіщо ж його таки вбивати. ти за синичку турбуєшся)))

ух ти ж блін!))

На днях наткнулась за замітку Цитрини «Що почитати дівці». Читати я обожнюю, а тому не могла пройти мимо цієї заміточки. Увагу привернула книга Людмили Баграт «Зло». Зацікавили відгуки Цитрини, тому вирішила детальніше дізнатись про що дана книжка. Рилась-рилась в інтернеті і знайшла анотацію, яка мене зацікавила ще більше. Тому сумнівів вже не було — хочу почитати цю книжку.

І знаєте, я її прочитала. За 2 дні. Не думала, що вона для мене виявиться ну вже такою цікавою. книжка поглинула мене цілком і повністю. Так швидко книжки я ще ніколи не читала. Хоча ні, Читала. Коельо «Бріда». Її я теж прочитала за 2 дні. Але я не скажу, що вона мені дуже сподобалась. Мені просто треба було її прочитати. Чому? То була не моя книжка, а я була на морі і читати почала її за 2 дні до від»їзду. А поїхати, не дочитавши, я не могла. Тому просто мусила її дочитати до того, як сяду в потяг.

Так от, повернемось до теми. Отже, книжку прочитала я лише за 2 дні.  Перша половина мені сподобалась, подобалось саме написання, читалось досить легко і легко уявлялись герої. А друга половина.. ммм.. то взагалі.. не можу просто передати. Я була вся напружена, серце калатало, як не знаю коли. Особливо, під кінець. Блін. Я була в тривозі — я переживала за головну героїню так, як ніколи. Поруч з цією книжкою я навіть Вишневського не можу поставити з його «Самотністю в мережі». Книга Людмили Баграт була більш захоплюючою. Вона тримала в напруженні довше, аніж «Самотність в мережі». Ця книга мені дуже сподобалась. ні, навіть більше, вона одна із моїх улюблених. А до цього моєю найулюбленішою, однією, була «Майстер і Маргарита» Булгакова. І тепер до цього роману приєдналось «Зло» Людмили Баграт.

Ну не можу прям. Вже 2 години, як закінчила читати, а емоції все ще переповнють. Так жаль, що ніхто з моїх друзів не читав її, навіть немає з ким обговорити.

P.S. Дякую, Цитрино за книжку. ну я Вам прям піпєц як вдячна. Ви навіть не уявляєте))

ай ем ілл :(

Капєц. захворіла. ше й не то шоб просто «простудилася», а дійсно «захворіла». шо саме цікаве, шо до мене це не одразу дійшло. казали мені дівки в п»ятницю «дитино, та ти ж гориш вся. ти захворіла. іди додому відпрашуйся». а я нє. не вірю. ну да, була у мене певна слабкість, але всьо то я спирала на «не виспалась».

наступного дня в мене вже починало боліти горло. ну я на це уваги теж особо не звертала (в тому плані, шо не хотіла ні до яких лікарів іти). до останнього не вірила, шо все ж таки я хвора. тіки вчора до мене доперло, шо «нє, дарагая. хриплий голос, кашель, кожні 5хв мучати ніс, то закапуючи, ти вишмаркуючи соплі — не до добра всьо то». і, як завжди, в переддень того, як я зляжу, моя чуйка підказала мені лишитись сьогодні дома і не піти на навчання. і як же добре, шо я не пішла. бо сьогодні я взагалі нікакущая. не уявляю, як би я висиділа сьогодні ті 4,5 пари. оО

кураторші сьогодні вранці телефоную і як тіки сказала їй «добрий ранок» у відповідь почула «добрий ранок, Оксаночко. по твоєму голосу зрозуміла, шо тебе не буде сьогодні. ви лікаря хоч викликать збираєтесь? викликайте обов»язково. підлікуйся. завтра теж не приходь. нашо тобі оце хворій на парах сидіти?! краще потім перездаси, все». ніколи не думала, шо в мене куратор лише по 2 словах може здогадатись просто стан людини)).

лікаря, все ж таки, викликать не буду. і в поліклініку не піду.бо, як би пічально не було, завтра все ж таки на навчання треба. може, і не йшла б. та пообіцяла одній викладачці принести байду якусь на свято мови (ну типу вислови там всякі і гуморески Глазового).

тому сьогодні буду цілий день чаї ганяти, мучати далі свого носа і поменше балакати (шоб не чути свій хриплий голос))

фігня всьо то

От люблю я свого Орлика. за її прямоту. за то, шо завжди скаже всьо як є. і пофіг шо в її висловлюванні буде дофіга нецензурної лексики.

от не любить вона День Святого Валентина. не любить і все. не любить через всі ці ідіотські, як вона висловлюється, валентинки. через весь цей переполох..

«от придумали цей празнік, а нам тепер мучайся. ше завтра у нас в школі та грьобана скринька. сто пудово якась пи*да пристане «а тобі подарили валєнтінку? нє?! ти шо?! у мене аж пять.» я не завідую. просто бісять оці всі сюсі-пусі»

 

Нічьо, Орлику. завтра я прийду з шампусіком і розряжу обстановку. і всьо буде чікі-пукі. обіцяю. ти ж знаєш, шо своє слово я стримую. тім болєє таке))


задоволена

оце сижу собі. незвично так.

на завтра робити нічого не задавали. зазвичай в цей час над парами сиджу, голову ламаю. а зараз просто відпочиваю, насолоджуюсь прослуховуванням улюбленої музики і читанням цікавих блогів. поруч стоїть чашка з гарячим чаєм і тарілочка з халвою. на пиці либа на всі мої 28 (зуби мудрості ше не виросли :D)

P.S. знаю, шо я придурок. ну «придурок» в хорошому сенсі. я себе на даний момент люблю 🙂 вже змирилась з цими своїми дивними станами (змінами настрою). навіть нічого змінювати не хочеться. задоволена

дякую тобі

От згадую я наші відносини і на душі так тепло стає..

все тоді було якось так… в мене ніколи так ще не було.

ти був далеко. 324 км. але телефонні розмови щоночі трохи стирали цю межу. звичайно, хотілося, щоб ти був поруч. але чути твій голос теж було насолодженням.

Боже, тоді все так мило було.

зараз, хоч не разом, все одно приємно згадувати.

Знаєш, зрозуміла, що ти дуже хороший друг. все ще якась іскорка в серці горить, але я не страждаю так, як хоча б місяць тому. навпаки, спокійно все це сприймаю. хочеться з тобою спілкуватись як з другом, а не як з хлопцем. вже немає такого, як раніше, що при розмовах з тобою постійно хотілось казати «я тебе кохаю». зараз просто спілкуюсь.

сподобалась сьогоднішня наша розмова. згадали як воно все було. з деяких моментів посміялись, при деяких моментах зітхали. але обидва не жалкували про те, що було. навпаки, було дуже приємно згадувати ті часи.

К, дякую,що вніс багато нових відчуттів, переживань. дякую, що дав можливість мені відчути, яке ж воно те перше кохання. і дякую, шо все добре закінчилось. хеппі енд, як-то кажуть. але не той, до якого всі звикли. у мене всій happy end 🙂

зупинись, миттєвосте! ти — прекрасна.

Наше життя — постійне переплетіння чорного і білого. І нам часто здається, що похмурого кольору завжди більше, тому в такі моменти ми часто повторюємо, шо хочемо бути щасливими.

Щастя — це частий термін, який вживається в нашому повсякденному житті. Але, в принципі, якщо розібратись, то мало хто задумувався над тим, що ж то таке те щастя.

Для кожного це слово має своє значення. Хтось скаже, що щастя — це багатство і гроші, для когось це слава і визнання, а для когось — матеріальна забезпеченість. Але ж хіба щастя має бути обов»язково лише матеріальним? я так не вважаю. Чому? Та хоча б тому, що все те — швидкоплинне, і сьогодні воно є, а завтра — немає.

Навіть вчені довели, що ті, хто домоглись популярності, впливу та створли власний капітал, частіше відчувають незадоволення життям. На їх думку, щасливі люди ті, хто не ставив амбітних кар»єрних цілей, але мають хороші соціальні зв»язки, тобто хорошу сім»ю і надійних друзів. Ні за які гроші не можна купити дружбу і кохання, адже це — стан душі, і він має бути щирим.

В нинішньому світі люди почали прискіпливіше відноситись до щастя, вимагаючи від нього чогось неймовірного. Тому це часто призводить до того, що вони не помічають в цій, здавалось би, сірій буденності, що щастя зовсім близько.

Але як же відчути, що саме ось воно наше щастя? Не треба далеко ходити.

Щастя — посмішка дорогої для тебе людини.

Щастя — це прокинутись вранці і почути «доброго ранку, донечко» або «доброго ранку, синку».

Щастя — це дзвінок коханої людини.

Щастя — цілувати уста коханого і знати, що ближце них нічого немає.

Щастя — це мати таку людину, якій би можна було разів 100 сказати «а пам»ятаєш..?».

Щастя — це теплий весняний день, літній дощик, осіннє забарвлення дерев та сонячний морозний ранок взимку.

Можна до безкінечності ще перелічувати ознаки щастя в повсякденному житті, але не факт, що люди його почнуть помічати. Краплинка щастя є у кожному дні,але тільки кілька разів на рік ми отримуємо таке собі, так би мовити, концентроване щастя. Його просто легше помітити, ніж щастя щоденне. І то не кожен зверне на нього увагу.

Все частіше помічаю, що щастям багато хто називає своє минуле, згадуючи дитинство чи юність. Якщо колись, будучи маленькими дітками, ми хотіли якомога швидше подорослішати, то зараз, навіть в свої 16, багато хто віддав би все, аби повернутися в ті безтурботні дитячі дні. Тому зараз намагаєшся насолоджуватись кожним днем і не квапити час, а просто сказати «зупинись, миттєвосте! ти — прекрасна» і продовжувати отримувати задоволення від кожної секундочки перебування в цьому світі.