orANGELove

 

«orANGELove«. А ви дивились цей фільм?!

Блін, який же він класний. Який він ніжний. Без сумніву – він прекрасний.

Фільм про кохання. Звичайно, як же без цього?! І не лише про кохання…

 

Одного дня, ховаючись від ливня, в трамваї зустрілись Він і Вона. Він – фотограф, Вона – віолончелістка (чи як там правильно говорити?!). ну і, як завжди, між ними спалахує кохання.

Вони не могли жити одне без одного, весь час проводили разом. Пізніше вирішили винайняти квартиру. Знайшли одну. Але була умова: вони не платили за квартиру ніяких грошей, в них були створені всі умови для життя, але… вони мали ізолюватись від зовнішнього світу.

В квартирі все лише для двох. Вони одні. Разом. Щасливі.

Але, як завжди, щастя довго тривати не може. Перш ніж оселитись в цій квартирі, вони зробили аналізи, щоб бути впевненими, що вони здорові і щоб нічого не приховувати одне від одного. І виявилось, що Вона хвора на СНІД. Світ перевернувся.

 

Він Її все одно кохав і не зважав на цю Її страшну хворобу, але та Його не підпускала.

Тоді Він вирішив теж заразитись. Щоб бути з Нею нарівні. Щоб все було, як раніше.

Він порушив умову – покинув на деякий час квартиру. Але повернувся. Повернувся вже теж хворий. Вона кричала, билась в істериці, що не треба було такого робити. Але з часом вони знову почали жити як раніше, не згадуючи про хворобу.

Та виявилось, що результати Її аналізів були помилковими. Тобто Вона здорова. Була. Через Нього Вона тепер теж хвора.

Вона Його покинула. Не змогла бути з Ним. Він же не відвернувся від неї, коли дізнався про хворобу. Вона пішла. Може, тому що не кохала. А може, кохала, тому і не змогла лишитись…

Фінал для мене був неочікуваним. Неочікуваним тому, що майже у всіх кінострічках хеппі енди. А тут – ні.

Фільм дійсно життєвий. Він змушує задуматись над життям. Кохання на екрані завжди здається безхмарним і сонячним. Але в житті не завжди так. І тут показаний випадок саме з життя..

 

 

by Борис Пастернак

Мело, мело по всей земле
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме.

Метель лепила на стекле
Кружки и стрелы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

На озаренный потолок
Ложились тени,
Скрещенья рук, скрещенья ног,
Судьбы скрещенья.

И падали два башмачка
Со стуком на пол.
И воск слезами с ночника
На платье капал.

И все терялось в снежной мгле
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

На свечку дуло из угла,
И жар соблазна
Вздымал, как ангел, два крыла
Крестообразно.

Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,

Свеча горела..



свято наближається.

 

 

Свято наближається. І так хочеться новорічної казки — прокинутись 31 грудня і побачити, що за вікном все сніжно-біле. Бо все, що нападало, в нас тане і таке враження складається, що надворі не грудень, а березень. Звичайно, я не люблю холод, просто не переношу його, але хочеться, щоб хоч щось сприяло новорічному настрою.

А ще хочеться знову повірити в дива.

Дивлячись на свого чотирирічного племінника, який свято вірить в Діда Мороза і святого Миколая, розумію, що він щасливий. Кожного року він чекає цих свят з нетерпінням, тому готується до них дуже ретельно і серйозно.

Якби ви лише бачили його реакцію, коли в минулому році до нас прийшов Дід Мороз і вручав йому подарунки! Це було взагалі щось таке неймовірне. Дуже люблю спостерігати за дитячою радістю.

Саме завдяки дітям дорослі й самі на якусь мить вірять, що чудеса все таки бувають і що своє життя можна перетворити в казку, хоча б на деякий час. І я не виключення, адже сподіваюсь, що під Новий рік дива все ж таки трапляються.

 

.

Лєна: Ну от лічно ти як би хотіла шоб все було?

Я: ти наче не знаєш, як я хочу шоб все було

Лєна: Знаю. але допустім, шо не знаю.

1. напиши 3 причини, чому він тобі подобається.

2. напиши 3 причини, шо б ти хотіла в ньому змінити

3. і лише одне чому ти хочеш, щоб саме він бу з тобою. (у відповідь не входе шось подібне до фрази «я його кохаю»)

Я: 1. а) очі..я просто обожнюю його очі. влітку вони блакитні, ніби.. ніби небо. а взимку вони ніжно-сірі і такі глибокі..
б) він особливий. шось в ньому є таке.. такого немає в інших.
в) мені подобається з ним розмовляти. пам»ятаю наші перші розмови, ще коли ми не зустрічались. ми розмовляли про все, шо тіки можна. і в перший же вечір, аби я не змерзла, то ми б розмовляли б ще годин до 4, якщо не до самого ранку (розійшлись ми тоді в 2 години ночі рівно). а коли ми вже зустрічались і розмовляли по телефону, то це було взагалі шось таке.. пам»ятаю, мого вільного лайфу вистачало лише днів на 3.
г) мені подобалось те, як він проявляв свою симпатію. він тоді був дуже ніжним..
2. а) мені не подобалось те, шо іноді він не приділяв мені тої уваги, шо я хотіла
б) зараз мені не подобається те, шо він рідко телефонує
в) і останнє.. це нинішнє його ставлення до мене.. дуже хочеться, щоб він до мене теж був не байдужим.
3. як я вже казала, він особливий. мені з ним цікаво, у ньому є щось таке, що притягує. він зачаровує своїм поглядом, коли говорить про свої почуття то.. це взагалі я навіть не знаю як передати. я дуже хочу ще хоча б раз це почути. але шоб він казав все це щиро.

Лєна: оу май 🙂
та ти не просто закохана, ти прям ппц-ппц як любиш!!:)

Ксюха, ти попала, тут так просто не оддєлаєшся тобі треба його вернуть.


не з тобою.

Скільки можна?

чому ти не виходиш з моєї голови? чому ти не покинеш мої думки? чому?

чому я кожного вечора чекаю на твій дзвінок? на що сподіваюсь?

і найголовніше, навіщо я сказала тобі, що до сих пір не байдужа до тебе?..